Аюрведа — знання, що дарує щастя. Вступ

Рідкісна удача і щастя супроводжують тих людей, які торкаються ведичного знання. Веда — це знання, яке дає це щастя, дозволяє жити в щасті і насолоджуватися ним. Тільки істинне знання дає щастя і блаженство. І той, хто володіє цим знанням, не лише сам живе в щасті, а й веде того, хто шукає і просить допомоги. Ведичні знання настільки обширні, що включають абсолютно всі аспекти життя, від незначних і примарних до фундаментальних безмежних принципів і законів Світобудови.

Витоки цього знання настільки віддалені від нас у часі, що вже давні називали його вічним. Воно засноване на одній із 40 гілок ведичної традиції давньої Індії, відомій як Аюр-веда.

Що означає слово «Аюрведа»

Слово «аюрведа» буквально означає «знання, або наука (веда) про життя (айус)». Але ми знаємо й інші науки про життя, наприклад, біологія (bios — життя і logos — наука). Тому під словом «айус» потрібно розуміти життя від моменту народження до моменту смерті, прожите в чистій свідомості. «Веда» ж означає абсолютне знання, що веде до Абсолюту. Коли це знання про життя і саме життя стають єдиним цілим, тоді можна говорити про життя як про мистецтво. Цьому і вчить аюрведа протягом усіх наших життів.

Аюрведа як система знань, а не лише медицина

Іноді про аюрведу говорять як про індійську медицину. Це вірно лише частково, оскільки аюрведа включає різні аспекти ведичного знання, зокрема філософію, медицину та інші. Аюрведа — це перша система медичних знань, яка коли-небудь існувала на землі. Вона повною мірою використовувалася людьми не лише в Індії, а й у всьому світі. Прикладом можуть слугувати слова, які традиційно приписують великому Гіппократу, класичному представнику «західної» медицини: «Залиште ваші ліки в аптеці, якщо ви не можете вилікувати свого пацієнта за допомогою їжі». А адже це один із фундаментальних підходів аюрведи! Говорячи про аюрведу як про індійську медицину, люди віддають шану цій країні, в якій найповніше збереглися ці божественні знання.

Легенда про походження Аюрведи

Точний вік аюрведи невідомий, але обчислюється він кількома тисячоліттями. Давні ведичні тексти описують її виникнення в історії про зібрання ріші — просвітлених мудреців давнини. Занепокоєні зростанням захворюваності у світі, ріші прагнули дізнатися найглибші істини про людську фізіологію і здоров’я, щоб запобігти або полегшити страждання. Для досягнення цієї мети вони медитували разом у великій групі, тоді як один із них, Бхарадваджа, намагався знайти відповідь. Мудреці вирішили відправити Бхарадваджу до Індри, щоб цар богів присвятив його в науку істинних знань. Примітно, що мудреці свідомо не послали його до Брахми, який першим приніс це знання у світ, тому що знали, що Індрі відпущено коротший термін життя, ніж Брахмі. Розрахунок мудреців був правильним: Індра, будучи царем, має сильніше співчувати своїм підданим. Тому його і визнали більш підходящим наставником. Зрештою, переконавшись, що Бхарадваджа наділений видатним інтелектом і рухомий добрими намірами, Індра «в кількох словах передав істинне знання» і навчив його науки життя — аюрведи, заснованої на трьох основних принципах: етіології, симптоматології і терапії. Повернувшись у Гімалаї, Бхарадваджа познайомив усіх мудреців з аюрведою, а ті негайно реалізували це знання на практиці. А один із мудреців, Пунарнава Атрея, зі співчуття до інших живих істот наказав шістьом своїм учням записати отримане знання про життя.