Аюрведа – знання, що дають щастя та блаженство, ч1

Аюрведа – знание, дающее счастье и блаженство. Часть 1.

Аюрведа народилася разом із народженням Всесвіту. Її коріння — це і є коріння самої природи. Усі принципи природи оживлені в людському тілі й аюрведа використовує це у своїх принципах і підходах. Саме тому вона вчить жити в злагоді з законами природи та законами своєї власної природи, свого власного «я». Я — це і є прояв природних законів у людському тілі. Ми використовуємо природу, щоби допомогти та підтримати свою природу. Тому не можна думати про аюрведу, як про «зарубіжну й не нашу» систему знань. Не думайте також про аюрведу, як про трави та ліки. Аюрведа вивчає все те, що корисно і все те, що шкідливо для життя людини. Це дає людині цілісність і щастя в житті.

Мета аюрведичних знань — допомогти людині набути втрачене знання про свою істинну природу, про своє «я». Істина аюрведи трансцендентна, тобто духовна, але, пройшовши через цикл повторюваних кальп, вона трансформується настільки, що початковий зміст навчання втрачається. Кальпа — це один день Брахми. Він складається із тисячі періодів у чотири юги (епохи, світових циклів) і стільки ж триває його ніч. Брахма живе сто таких років і потім помирає. Ці сто років у земному обчисленні відповідають 311 трильйонів і 40 мільйонів земних років. Щоби підтримувати знання про свою природу, потрібно доторкнутися до аюрведи початкової, такої, якою вона була повідана Брахмою, через призму писемностей, через Веди, поступово крок за кроком розкриваючи сенс учення.

Ведичне знання розкриває сутність світобудови, його фундаментальних засад, веде до розуміння істини існування і до розуміння цілісності життя. Аюрведа, як частина ведичного знання, будучи наукою про життя, за образним висловом видатного ведичного вченого Махаріші Махеш Йоги, є наука буття. Буття і є життя. Бути — значить, жити, існувати. Існування — це абстрактна основа життя, що охоплює всі аспекти життя людини. Те, що живе, є вираз життя, а те, що є — вираз Буття.

Буття — це свідомість, джерело всього існуючого всесвіту. Свідомість — джерело всіх законів природи. Сутнісна природа Буття — абсолютна свідомість — блаженство. «Sat — Chit — Ananda» або незмінна свідомість блаженства. Це вічна істина і єдина реальність життя.

Усі знання, якими володіє людина, умовно можна розділити на дві групи. Перша група — це знання, які належать розуму людини, які вона пізнала в результаті своїх інтелектуальних, розумових, емпіричних дій. Друга група знань — це знання, які не належать розуму людини. До них належать ведичні знання. Цей умовний розподіл зникає у разі глибокого вивчення та осмислення ведичних знань і приходить розуміння того, що всі знання до нас прийшли з Вед.

Веди — це чотири первинні шастри (божественні гімни): Ріг-Веда, Сама-Веда, Атхарва Веда, Яджур-Веда. Вони були записані для століття Калі-юга (або часу невігластва) приблизно 5000 років тому мудрецем В`ясадевою. Знаючи про те, що в цей час люди будуть страждати поганою пам’яттю, він записав для людства ведичне знання, до якого входять усі галузі знань, відомі у Всесвіті. Саме тому Веди є першоджерелом будь-яких знань, відомих людям. У матеріальному світі немає такої галузі знання, яка не була б освітлена в первісному тексті Вед. Наприклад, така галузь знань як аюрведа викладається в Аюр-Веде, військове мистецтво викладається в Дханур-Веде, астрономія викладається в Джйоті-шастра і т. д.

Великий мудрець В`ясадева надав Ведам таку форму, у якій вони можуть бути зрозумілі абсолютно всім. Ведичні знання приходять у наше життя не з простого імпірічного досвіду, а ці знання є знаннями одкровення, коли абсолютна істина сама відкривається нам. Звідси випливає, що Веди це не плоди знань людей упродовж тисячоліть, а знання, які є одкровеннями самої природи. Ведична література, яка містить ведичні знання, — це святе, що не написане людьми, а те, що записано людьми. Цю традицію передачі знання називають «парампара» буквально означає «зверху вниз». Ведичне знання має дивовижну властивість розсіювати темряву авідьи, тобто «Незнання», тому спочатку його порівнюють зі світлом. Ми так і говоримо: «навчання — світло, а не навчання — тьма». Це справжнє знання, як і світло, має джерело. І сьогодні ми освіту називаємо просвітою. Поява письменності — це ознака не просвіти, а деградації.

Залишити відповідь