Аюрведа – знання, що дають щастя та блаженство, ч6

Аюрведа – знание, дающее счастье и блаженство. Часть 6.

Аюрведа – знання, що дають щастя та блаженство, ч6.

Розглянемо найважливіші класичні трактати аюрведи.

Одним із найвидатніших представників традиції вайдья був мудрець Бхарадвадж, який передав знання аюрведи ріші, а ті своїм кращим учням. Учні, у свою чергу, склали канони традиції кайя-чікітси — терапії внутрішніх хвороб — що використовують рослини, мінерали, кольори, звуки та запахи. Одним із кращих учнів вважався Агнівеша, який не тільки склав найвідоміший із канонів кайя-чікітси, але і став мандрівним лікарем, ніс знання аюрведи по всій Землі. Ще один спадкоємець культури дравідів — мудрець Агастья, якого вважають одним із найвидатніших носіїв знань у галузі хірургії та мармавідьї (акупунктури). Цивілізація Бхарата-Варша проіснувала багато тисячоліть, але п’ять тисяч років тому стала розпадатися на більш дрібні держави та, врешті-решт, припинила своє існування. Загибель ведичної цивілізації сталася через те, що всередині неї були різні вади, які призвели до великих і малих воєн, розкладання суспільства й руйнування всієї соціальної системи. З розпадом ведичної цивілізації вчення аюрведи практично зникло. Але на початку нашої ери з’явилися дивні особистості, які відновили та записали стародавні канонічні тексти «Чарака Самхіта», «Сушрута Самхіта» і «Аштангасамграха» Вагбхати. Зазвичай їх називають Бріхат-трайю, зборами найголовніших аюрведичних текстів.

«Чарака Самхіта» — це найдавніший текст, що зберігся до наших днів. Як вважають багато знавців аюрведи, у його створенні брали участь кілька авторів. Саме ім’я Чарака не належить жодному з них і означає «мандрівний лікар». Першим автором визнається Артейя Муні. Рукописи, ймовірно, виготовляв його учень Агнівеша. Цей трактат датується приблизно 1–2 століттям н. е. — часом, який відноситься до пізньоведичного періоду.

«Самхіта Чарака» написана у формі діалогу між Атреею і його учнем Агнівешею й починається з розповіді про те, як мудрець Бхарадвадж вирушив до Індрі за знанням про Аюрведу. Наука яка відкрилася для Брахми про природну життя, здоров’я, довголіття й позбавлення від хвороб, була передана їм Дакші Праджапаті — прародичу людства, той передав її божественним цілителям Ашвінам, ті ж передали її Індрі. Передане Індрою знання мудрець Бхарадвадж виклав Атрее Пунарвасу, а той — шести учням, записавши науку життя у вигляді шести трактатів. Самий обдарований учень, Агнівеша, не тільки написав кращий із трактатів, але й почав поширювати знання про це по всій землі. Він ходив із міста в місто, із села в село, навчаючи своїх послідовників і розповідаючи людям про те, як жити довго, праведно й без хвороб. Люди називали його мандрівним лікарем — «Чарака».

Аюрведа – знание, дающее счастье и блаженство. Часть 6.

У «Чарака Самхіті», що складається з 120 глав і 8,400 шлок (метричних віршів), також вісім розділів:

  • Основні положення (Сутрастхана);
  • Про тіло (Шарірастхана);
  • Про чуттєве сприйняття (Індріястхана);
  • Про причини хвороб (Ніданастхана);
  • Про тих, хто передає хвороби (Віманастхана);
  • Про лікування тіла (Чікітсастхана);
  • Про правила приготування ліків (Калпастхана);
  • Про щастя (Сіддхастхана).

Вона написана частково прозою, частково віршами. Тут представлено детальний опис методів обстеження, діагностики та лікування внутрішніх захворювань, опис п’яти клітин, які очищають і живлять тіло процедур (панчакарма). У «Чарака Самхіта» описаний 341 медикамент рослинного походження, 177 препаратів тваринного походження та 64 мінеральних препарати, рецептури численних лікарських складів, а також докладні приписи по їх застосуванню, збору, правильному поєднанні та приготуванні, докладно класифікованих по п’ятдесяти категоріям, згідно теорії п’яти першоелементів, та їх терапевтичної дії.

Другим із найголовніших трактатів аюрведи вважається «Сушрута Самхіта». Початковий текст цього канону був складений одним із дванадцяти учнів Дханвантарі, Сушрутою, який жив більше 3000 років тому, висвітлюють традицію Шалья-чікітси або хірургії. Сушрута (молодший), названий на честь великого Сушрути, був незвичайною особистістю. Вмілий лікар, глибокий філософ, талановитий наставник, чудовий літератор, він не тільки відновив «Сушрута Самхіта», але й заснував школу, у якій сотні учнів осягали науку Шалья-чікітси. Існує безліч історичних свідчень того, що школа Сушрути славилася далеко за межами Індії. Сушрута досконало виклав анатомію і фізіологію людини, описав причини та механізми розвитку 1200 різних захворювань, а також описав 700 лікарських рослин, 57 препаратів тваринного і 64 препарати мінерального походження. Він детально розробив понад 300 складних операцій. Сушрута заклав основи гірудо — і голкотерапії, задовго до К. Гарвея описав циркуляцію крові, задовго до В. Павлова — секрецію шлункових соків, за багато століть до Е. Дженера — спосіб щеплення проти віспи.

Крім того, у «Сушрута Самхіта» описано сім шарів шкіри, методи анестезії, методики аутопсії, дозволяють дослідити тканини без мікроскопа. Безліч положень трактату Сушрута лише нещодавно було відкрито і визнано сучасною наукою. Можна лише припускати, скільки століть тому було створено інструменти та розроблено методи, за допомогою яких вироблялися видалення катаракти, каменерозсічення й кесарів розтин, лапаротомія та пластичні операції. І саме «Сушрута Самхіта» вважають трактатом, який найбільш точно передає «Дханвантарі Самхіта» — саме перше, початкове джерело аюрведи.

У 4 ст. відомий вчений і алхімік Нагарджуна склав нове узагальнене написання цієї книги, яке дійшло до наших днів. Цей твір складається із шести книг, які включають 184 голови. А в 7 трактат був переведений на арабську мову під назвою «Кітаб-Шах-Шун-ал-Хінді» або «Кітаб-і-Сусруд» («Книга Сушрути»), після чого стала надзвичайно популярною в країнах Аравії та Середньої Азії. «Сушрута Самхіта» — це знання про призначення людини на Землі і про важливість збереження здоров’я незалежно від того, навіщо воно потрібне — для насолоди цим або наступним життям або для досягнення Бога. Здоров’я — природній та досконалий стан, основою якого є узгоджена єдність людини та Всесвіту, свідомості й тіла. Витік будь якої хвороби — руйнування цієї єдності, що починається, перш за все зі свідомості, з думки. Розриваючи зв’язок із навколишнім світом, людина порушує рівновагу «внутрішнього» та «зовнішнього» й залишається на самоті.

Кожна клітина нашого тіла — цілий світ, який здатний будувати, руйнувати та поглинати. За однією клітиною стоїть група їх, яка утворює організм. Функціонування всіх клітин скоординовано, вони знаходяться у взаємній гармонії, і всі наші органи діють злагоджено. Кожен елемент входить до складу більш великого й настільки ж досконалого утворення, але при цьому більше утворення не обмежує дрібніше. Так формується і вся космічна реальність. Менше, більше й ще більше пов’язані один з одним так, що порушення чогось одного тягне за собою порушення всього іншого.

«Аштангасамграха» Вагбхати — це найпізніший твір великої трилогії. Він складається із шести книг, 150 глав і 9241 вірша та прози. У 5 ст. н. е. китайський паломник І Цин писав, що Вагбхата узагальнив і осучаснив обидві давні книги по індійській медицині. Вагбхата народився в Сінді (нині провінція Пакистану) і навчався аюрведі у свого батька і в буддійського ченця Авалока. У різних джерелах дата створення цього твору варіюється від 200 до 500 г. н. е. Вважається, що Вагбхата теж був буддистом. Його популярні писання проклали собі шлях і за межі Індії — у Тибет, Китай і Японію. Ще один твір Вагбхата, «Аштангахрідайя Самхіта», завдяки ясності описання і віршованій формі досі користується більшою популярністю, ніж об’ємна і важка по стилю «Аштангасамграха». Цей трактат був настільки популярний, що його заучували напам’ять не тільки спадкоємці лікарських династій, а й діти з інших брахманських сімей. Така традиція й донині існує в Кералі, і роботи Вагбхата популярні тут більш ніж де-небудь в Індії. «Аштанга Хрідая Самхіта» — це не тільки прославлена класична книга по аюрведі, а й нитка між індійськими та тибетськими традиціями, оскільки вона стала основою знаменитого тибетського трактату «Чжуд Ші». Вагбхата першим із трьох авторів згадав про медичну астрологію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *