Аюрведа – знання, що дають щастя та блаженство, ч4

Аюрведа – знание, дающее счастье и блаженство. Часть 4.

Аюрведа – знання, що дають щастя та блаженство, ч4.

Школа вайдьїв, що стала предтечею аюрведи, зародилася ще під час міграції аріїв. Тоді поняття «вайдья» не було синонімом слова «цілитель» або «лікар». Воно об’єднувало групу людей, які по крихтах збирали знання, до того часу вже майже втрачене аріями. Вайдья вивчали те, як впливає на людину рух планет, як на нього реагують певні рослини, як взаємодіють із душею, тілом і окремими органами камені й мінерали. Вайдья розуміли, що людина залежить від планетних, місячних, циркадних (добових) та інших циклів, що для неї не проходять безслідно зміни клімату й пори року. Вони бачили, що кожен орган у людині співпричетний певній рослині чи тварині, працюючи на однакових із ним частотах.

Вайдья вивчили та описали близько семи тисяч різних рослин, їхній склад і дію. Вони знали, коли та в якому місці, у яку місячну фазу, у які сезони потрібно збирати рослини, як правильно їх готувати й поєднувати. Потроху відновлюючи знання аріїв і збираючи їх у єдину систему, вайдья сприйняли й те, що зберіглося в цивілізації лемурійців — хірургію, голковколювання, гірудотерапію. Відомо, що вайдья виконували складні пластичні та нейрохірургічні операції. Поступово почала формуватися наука, яка тоді ще називалася не аюрведою, а расаяною.

Філософія вайдьїв ґрунтувалася на тому, що людина є клітинкою Всесвіту, та якщо вона не буде жити з нею в гармонії, то не буде щаслива. Людина повністю подібна до Всесвіту, — говорили вайдья, — у неї є всі різновиди енергій, які присутні в космосі, усі п’ять першоелементів, усі стихії, та навіть самі вищі сили, навіть сам Бог. Згідно з їх поглядами, людина пов’язана не тільки із живими об’єктами Всесвіту, але абсолютно з усіма космічними тілами. Тому все, що відбувається навколо, обов’язково відбивається на людині, та все, що відбувається всередині неї — відбивається на навколишньому світі. Вайдья не декларували, а стверджували особистим прикладом, що людина може жити не хворіючи, дуже довго й щасливо. Вивчаючи будову тіла, вони знайшли так звані енергоінформаційні центри, або чакри, та визначили, що кожна чакра характеризується своєю певною частотою, яка відповідає енергоінформаційним характеристиками різних планет та інших космічних об’єктів. На Землі існує закон взаємної відповідності ритмів рослинного, тваринного й мінерального царств, і вайдья керувалися ними у всіх сферах життя. Тільки за законом відповідності вони використовували їжу, а також трави та інші препарати для лікування захворювань у початковій їх стадії.

Причиною багатьох вад людини є те, що вона не вміє порівнювати. Їй завжди здається, що вона гідна більшого, що якщо вона здобуде ще більше матеріальних благ або грошей, то життя зміниться на краще. Але вона забуває про те, що кожному призначена своя доля, і той, хто бере більше, ніж йому дається, ніколи не буде щасливий. Пацієнти, які приходили до Вайдья, часто чули на перший погляд дивні поради: «Ти хворієш, тому що ти занадто жадібний, або, ти заздрісний і занадто гнівливий. Позбудься цього, і твої хвороби пройдуть».

Люди помітили, що Вайдья дивним чином зберігали свою молодість, навіть у дуже похилому віці, були активні, ніколи не припиняли своєї діяльності через хворобу і все життя багато робили для інших. Лише перед самою смертю в них раптово з’являлися ознаки старості. За два-три роки до смерті вони йшли із громади в ліси, у гори, присвячували весь свій час інтенсивним духовним практикам і покидали цей світ, спалюючи своє тіло за допомогою внутрішньої енергії, яку в системі йоги називають кундаліні.

Сучасне розуміння поняття «арії» таке, що арійцем можна назвати кожного, хто будує своє життя у відповідності з ідеалами ведичної традиції та ведичної духовної культури. З часом знання і велич філософської школи вайдьїв, засновників системи лікування, поширилася вздовж всієї планеті. Культура й мистецтво цивілізації аріїв поступово завоювала весь світ. Але знання вайдья не були повною мірою систематизовані до моменту появи на Землі Дханвантарі — незвичайної особистості, яка вважається покровителем аюрведи та прямою інкарнацією Вішну. Дханвантарі прийшов спеціально для того, щоби систематизувати та затвердити знання аюрведи, накопичені за багато тисячоліть стародавніми вайдьями. Тоді й був створений твір «Дханвантарі Самхіта» — найдавніший із усіх відомих на Землі, аюрведичних канонів.

Легенда свідчить, що пройшло багато століть, і Дханвантарі втілився, як раджа Діводаса, народившись у царській родині у святому місті Бенарес (Варанасі). Одного разу в оселю Діводаса прийшли Вайтарана, Сушрута, Каравірья та інші мудреці, та сказали: «Наші серця занурені в сум, коли ми бачимо людей, які страждають від фізичних та розумових хвороб. Щоби вигнати хвороби, повернути їм здоров’я та благополуччя, для блага всіх живих істот, навчи нас Аюрведі, знанням якої ти володієш досконало. Ми готові стати твоїми вірними учнями». І Діводаса відповів: «Заходьте, будьте моїми синами, та я навчу вас. Бо я, Дханвантарі, що позбавив живих істот від старості, хвороб і смерті, знову з’явився на Землі для того, щоби відкрити вам серед інших гілок Аюрведи Шалья-чікітсу». (Сушрута Самхіта, Сутрастхана, 1.13–14, 22)

Переказ говорить про те, як Діводаса передав знання своїм учням, розділивши його на вісім частин для того, щоби його легше було запам’ятати. Його учні, котрі називали себе дханвантар`ї або послідовники Дханвантарі, розвинули та сформулювали в канонах знання, отримане від свого вчителя. Кращим серед дханвантар`їв був Сушрута, про мудрість і майстерність якого складені легенди. Він склав трактат, текст якого спочатку передавався з уст в уста, від вчителя до учня. Минуло багато віків, і пам’ять людська почала слабшати. Тоді текст почали записувати під ім’ям його першого укладача. Фрагменти цих шлок і згадки про них можна зустріти в більш пізніх працях коментаторів. І лише на рубежі I–II століть н. е. була відновлена, записана, відредагована й доповнена «Сушрута Самхіта», яка доступна сучасному читачеві. Наступником стародавнього знання став інший Сушрута (молодший), який походив із родини потомків Вайда й названий батьками на честь великого учня Дханвантарі. Згодом школи, що беруть початок від Дханвантарі, утворили вісім напрямків медицини, які, по суті, стали джерелом лікарського мистецтва, як на Сході, так і на Заході. Ці вісім дисциплін називаються «Аштанга аюрведа» («Ашта» — восьма частина). Розвиток цих восьми напрямків привів до створення наступних шістнадцяти галузей аюрведичного знання: фундаментальні принципи аюрведи, анатомія, фізіологія, фармакологія, фармацевтика, дієтологія, педіатрія, акушерство й гінекологія, соціальна та профілактична медицина, медицина лікарських засобів, терапія, патологія, хірургія, лікування хвороб голови та шиї, психіатрія й панчакарма (фізіологічне очищення організму).

Знання, передані Дханвантарі, протягом довгого часу були призначені лише для вузького кола людей, і не тільки тому, що невігласи, отримавши до них доступ, могли б завдати шкоди собі та іншим, а й тому, що майстерність Вайдья згодом стала для них способом мати кошти для існування. Вайдья передавали свої знання по ланцюгу учнівської наступності лише присвяченим (своїм дітям і довіреним учням), викладаючи його у віршах, щоби воно легше запам’ятовувалося та не піддавалося спотворенню. Мовне співзвуччя санскриту, на якому складалися, а потім записувалися канони, таке, що витяг однієї букви або складу з пропозиції, або найменше порушення ритму ріже слух так само, як фальшива нота в стрункій грі оркестру. Крім того, сама ведична традиція знала як запам’ятовувати величезну кількість інформації без найменших спотворень.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *